скріпляти
Смотреть что такое "скріпляти" в других словарях:
скріпляти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
скріплюватися — ююся, юєшся і скріпля/тися, я/юся, я/єшся, недок., скріпи/тися, скріплю/ся, скрі/пишся; мн. скрі/пляться; док. 1) З єднуватися одне з одним, приєднуватися одне до іншого. || Ставати щільнішим (про ґрунт). 2) перен. Ставати більш стійким, міцним,… … Український тлумачний словник
скріплення — я, с. 1) Дія за знач. скріпити, скріпляти. 2) спец. Те саме, що скріпа 1) … Український тлумачний словник
повідчіпляти — я/ю, я/єш і повідчі/плювати, юю, юєш, док., перех. Відчепити все чи багато чого небудь, скрізь або в багатьох місцях … Український тлумачний словник
зміцнювати — зміцнити 1) (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), укріплювати, укріпляти, укріпити, утверджувати, утвердити, посилювати, посилити, скріплювати, скріпляти, скріпити; закріплювати, закріпляти, закріпити (роблячи тривалим, постійно чинним);… … Словник синонімів української мови
з'єднувати — I = з єднати (об єднувати одну з одною окремі частини деталі, кінці тощо), сполучати, сполучувати, сполучити, єднати; схоплювати, схопити, прихоплювати, прихопити (перев. швидко / тимчасово); зчіплювати, зчепити, зчленовувати, зчленувати (деталі … Словник синонімів української мови
зчленовувати — ую, уєш, недок., зчленува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) книжн. Сполучати разом, в одне ціле (окремі частини чого небудь). 2) тех. Скріпляти, з єднувати (окремі деталі, секції чого небудь). 3) анат. Бути засобом рухомого чи напіврухомого з… … Український тлумачний словник
